Ще кілька років тому марки автентичного закарпатського пива можна було полічити на пальцях однієї руки, а тут – десять! Яким чином наш край вийшов на передову українського пивоваріння, ми розпитали у чи не найвідомішого пивомана краю, редактора тематичних пивних сайтів та сторінок у соцмережах Олександра Богданова, відомого у Facebook, як Ужгородський Пивний Оглядач.

— Олександре, то як так сталося, що ще років 6-7 тому ми обирали між умовними «Чернігівським» та «Львівським» марками пива, а сьогодні маємо таку широку пропозицію від місцевих броварень?

— Важко згадати, коли і як розпочався цей весь процес. Перше що пригадується, крафтові пивоварні (Крафтове (ремісниче) броварство (англ. craft brewery) — виробництво пива невеликими, як правило приватними, броварнями, які використовують традиційні рецепти і роблять акцент на смаку та якості пива. — Ред.), які утворилися на розвалинах Радянського Союзу. Відкрили їх відомі ужгородські бізнесмени при власних барах. Це було «РІО-пиво» та «Антаріо». В той же час діяв завод «ZIP» у Берегові, який випускав пиво під однойменною маркою, а також пивоварня в готелі «Закарпаття» —«HBH». Вік їх був не таким вже й довгим, і з часом окремі броварні здали на металобрухт, інші – розпродали. Років з сім на Закарпатті не діяло жодної приватної пивоварні і от, через деякий час, наче прорвало – ми стали свідками появи великої, в масштабах Закарпаття, кількості броварень. Не знаю з чим це пов’язано. Напевно, із зменшенням фіскального тиску, через що люди почали вкладати у це гроші…

— З чого ж усе розпочалося?

—  Першою значимою пивоварнею «нашого періоду» стала пивоварня із села Вишково і зварене нею пиво «Кіблер». Варили його із закордонних компонентів. Спочатку воно було ексклюзивним – продавалося лише у Вишкові і одному пабі Ужгорода. І на запитання: «А чи є у вас якесь незвичне закарпатське пиво?», відвідувачі отримували саме бокал «Кіблера». Останнім часом смак цього пива дещо змінився. Можливо,  господарі експериментують із компонентами. Однак впродовж 3-4 років вони варили найкраще пиво на Закарпатті — «Кіблер темне». Воно було настільки чорним, що його неможливо було просвітити лазерною вказівкою.

— А як же мукачівське пиво? Був переконаний, що саме воно було першим…

— Так, воно теж було одним із перших. Ми зараз говоримо про пиво «Зірка» із однойменної пивоварні, що знаходиться в мукачівському готельно-ресторанному комплексі. Тут варять крафтове пиво, але з української сировини. Тому і пиво виходить у них дешеве і не відрізняється особливими смаковими якостями. Так вважає чимало пивоманів. Однак студенти та «пролетарі» з радістю його п’ють, оскільки співвідношення ціна — якість — найкраще в нашому краї. Дешевше лише берегівське пиво «John Gaspar».

До слова, пиво «Зірка» довгий час асоціювалося як напій, який дуже любить власник готелю — Алекс Ровт. Пивовари навіть розповідали мені, що якщо Алексу Ровту перестане подобатися це пиво і він не буде більше просити висилати його в Америку, тоді вони закриють цю пивоварню взагалі.  Десь так і сталося. Пивоварню намагалися продати, правда, за велику ціну. Ніхто не придбав. Не вийшло із орендою, тому півтори роки вона знаходилася у замороженому стані. Згодом знайшовся власник мукачівських кафе та піцерій, який вирішив спробувати: відшукав старого пивовара Івана і з тої ж сировини знову почали варити пиво. Воно, до слова, стало якіснішим, бо в український солод стали додавати 30% німецького.

Чи потягне воно конкуренцію з лідером ринку? Не знаю. Це ж стосується «Кіблера» та берегівського «John Gaspar». Не забуваємо і про міжгірське пиво «Патрік», яке варять  на сучасних потужностях заводу, яке варило раніше «Міжгірське живе». Зрештою, в Мукачеві представлене пиво ще однієї пивоварні — «Графське».

— Ти заговорив про лідера закарпатського ринку пивоваріння. Давай я зроблю вигляд, що не знаю про кого ти і запитаю: про яке пиво йде мова?

— Так, на ринок прийшов новий лідер —  пивоварня «Ципа» з села Кваси. Останнє відоме на всю Україну тим, що воно єдине в країні, яка має більше одної пивоварні. Багато хто думає, що їх там дві? Насправді — три. Одна броварня суто технічна, туристам її не демонструють, однак вона допомагає варити пиво двом іншим. Тому це село можна сміливо вносити у книгу рекордів України.
Щодо «Ципи», то її можна сміливо ставити у першу трійку кращих українських пивоварень. А за темпами експансії та відкриттю пабів по Україні, можливо, і номером один в нашій державі. «Хлопці йдуть по планеті крокуючи» — можна так сказати.

— А як же Ужгород? Обласний центр і всього одна пивоварня. Якось навіть незручно, якщо порівнювати із Квасами…

— В Ужгороді «пивний час» зупинився. Не знаю чому. 7 років в місті взагалі не було жодної пивоварні. Тепер відкрили одну – «Ungweiser». І вона залишається єдиною. Це дуже дивує. Коли сиджу в компанії пивоманів і задаю питання: «Чому вже 4-ий рік ніхто в обласному центрі не вкладає у це гроші і не створює щось нове?!», то отримую відповідь: «Ти не уявляєш наскільки це важко!». Однак той же власник пивоварні у Вишкові розповідав як створював свій бізнес: мовляв,  ми з хлопцями приходили  із футболу і хотіли випили нормального пива, а не тієї «мочі», яку нам привозять. Десь, напевно, він лукавить. Але чому за його прикладом не йдуть ужгородські бізнесмени? Не знаю.

— Є у нас пивовари, які поодинці варять пиво, ледь не на кухні.

— Їх називають «кастрюльщиками». Вони варять пиво в перервах, коли дружина закінчила варити борщ і ще не розпочала варити вечерю. (Сміється. — Ред.). Варять його на кухні, гаражі, ба навіть у спальні. І, до слова, виходить досить непогано. Скільки їх? В Ужгороді десь 10 таких є, серед них два лідери — BADZEL Brewery и LUMBERJACK’S Brewery. В області – десь 20. Просто про багатьох ми не знаємо. Не дуже люблять вони світитися і це зрозуміло — повного пакету документів на виробництво та реалізацію у них нема.

— Тобто саме дозволи і податки гальмують процес розвитку пивоваріння?

— Безумовно. Бо коли окремі закарпатські депутати балотувалися у Верховну Раду, практично у всіх передвиборчих програмах був пункт про відміну «драконівського» закону про виноробство. Однак його не лише не відмінили, а ще й проголосували за закон, який тепер «нагинає» пивоварів. Звісно, що жоден «кастрюльщик» не дозволить собі придбати ліцензію на продаж алкоголю.

— На що має звертати увагу людина, яка хоче спробувати хороше крафтове пиво?

— Все залежить від смаку та стилю. Зокрема, якщо хтось принципово не любить темного пива, тоді йому треба радити світле. І навпаки. Я люблю темне пиво. А взагалі раджу пробувати молочні стаути із додаванням лактози. Це лідери продаж в Україні. Якщо ви істинний пивний гурман, і вас класичні види пива не задовольняють, тоді пораджу пиво класу «гьозе», «ламбік» , які бродять природними дріжджами і часто відстоюються 3-5-10 років. Або ж «грюйт», який вариться з трав, взагалі без хмелю. Однак все, як кажуть, на любителя.  Якщо людина цінить класичне пиво і все життя п’є чеський «Pilsner», то йому важко буде переключитися на крафт.